«

»

Роздрукувати Запись

Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

 25  травня у залі територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської міської ради відбувся «Вечір поезії», на який були запрошені ізюмські поетеси: Ключко Світлана Василівна та Зеленська Галина Миколаївна. Зустріч пройшла у теплій компанії підопічних терцентру, які   не тільки із задоволенням  познайомилися з творчістю поетес, але й самі прочитали  вірші улюблених поетів.

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія — це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

                                       Ліна Костенко

Усе повторюється у нашому житті. Але поезія є по-справжньому неповторним явищем духовного життя будь-якої нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує в них світлі і радісні почуття, робить їх благороднішими, чистішими.

Буває важко знайти потрібні слова, які б не «були уже чиїмось», але поети тому й несуть це знання, що вміють словом торкатися наших душ і пробуджувати світлі почуття. Вірші Світлани Василівни  та Галини Миколаївни визвали у присутніх багато емоцій: і радощі, і сльози.  В поетичних творах прозвучала і любов до рідної землі та родини, з закликом цінувати і берегти все, що нас оточує, і спогади про історичне минуле нашого краю, і  веселі згадки про щасливі та незабутні  дитячі роки. Павленко Маргарита Миколаївна, Хорс Людмила Федорівна та Петрова Валентина Никифорівна подарували присутнім вірші улюблених поетів у своєму  зворушливому виконанні. 

«Вечір поезії» закінчився, залишивши у серцях приємні спогади та надію на нову зустріч.

Пропонуємо і Вам доторкнутися до душевних глибин творчості  поетес  та  пізнати енергію сказаного слова.

      

 

Слово

Я боюсь недоброе слово сказать

  Даже шепот быть может услышан

 Скажешь слово и тут же назад

Вернется такое, какое из уст моих вышло.

Слово, как птица – его не поймать

Словом можно унизить, прославить

Думай прежде, чем слово сказать

Чтобы зря человека не ранить.

Скажешь слово с теплом

В злую бурю иль в снежную стужу

То тепло возвратиться к вам в дом

И согреет остывшую душу.

Скажешь слово со злом

То придет к вам и зло

И не ждите при этом пощады,

Никому не твердите, что вам не везло

И судьбу не кляните, ведь это расплата.

Стоит знать все ж заветы Творца

Говорю я его же словами

«С людьми поступайте лиш так, чтоб согреть им сердца,

Как хотелось, чтоб так поступали бы с вами.»

                                                                     С.В. Ключко

           

                     Мова

Яка ж прекрасна наша мова,

Така ж вже мила і м’яка.

Така ріднесенька, казкова,

Співоча, лагідна така.

Як шовковисті коси в мами,

Як подих ранньої весни.

Ковток невидимої сили,

Дитинство, що приходить в сни.

І як же хороше нам вдома,

В своїй ріднесенькій сім’ї.

З своєю мовою дзвінкою

Де ми завжди самі свої.

І свято вже не за горами

І може ж що-то зміниться в житті.

І буде Україна вся сім’єю

Бо ми ж всі рідні ці і ті.

                                     Г.М. Зеленська

 

Постійне посилання на цю статтю: http://upszn-izyum.gov.ua/?p=3767