21 листопада у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської міської ради працівники Центральної міської бібліотеки Іванюшенко В.І. та Чернишова І.А. провели вечір романсу. Присутні прослухали історію виникнення цього жанру та самі романси у виконанні співаків . З захопленням слухали романси, які заспівала Мова Тамара Федорівна («Белой акации гроздья душистые», «Вишневая шаль», «Только раз»).
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
У романсу немає вікових обмежень, його не назвеш ні молодіжною культурою, ні культурою старших поколінь. Коли душа прагне до прекрасного, поетичного, поки вона жива, в ній буде жити любов! Будуть народжуватися нові романси, нові пісні, нове кохання!