ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ЖОРСТОКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДІТЕЙ У РОДИНІ
Все починається з сім’ї — первинного осередку соціалізації дитини. Саме в цьому середовищі відбувається процес засвоєння індивідом соціальних, моральних, культурних норм та цінностей. Створення моделі сімейних відносин, досвід, який набуває дитина в родині, визначає її індивідуальну поведінку, забезпечує внутрішню конструкцію реальності, на основі якої людина сприймає навколишній світ і діє в ньому.
В результаті економічної неспроможності сімей, бідності, безробіття все більше деморалізується виховна функція родини. Частішого звучання отримали такі поняття, як «неблагополучні сім’ї», «функціонально неспроможні сім’ї», «неповні сім’ї», «кризові», «проблемні сім’ї», «соціальні сироти». В неблагополучних сім’ях дитина залишається наодинці у своєму виховному просторі, в результаті чого сім’я втрачає для дитини свій зміст, а душевний дискомфорт змушує шукати притулку в різних вуличних соціальних осередках. Переважна більшість дітей в кризових сім`ях зазнає жорстокого ставлення, стикається із зовсім недитячими проблемами.
Під жорстоким ставленням до дітей на побутовому рівні дорослі часто розуміють лише фізичне покарання, а самі діти з поняттям «насилля» пов’язують сексуальне кривдження. Проте це поняття значно глибше і ширше, тому що зловживанням щодо дітей є:
- фізичне зловживання і фізична занедбаність (недогляд), тобто умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї (в даному випадку дитині) побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до травмування та смерті, порушення фізичного чи психічного здоров’я;
- психологічна жорстокість (порушення емоційних стосунків з дітьми) — це насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість дитині та нездатність її захистити себе;
- сексуальне кривдження дітей як протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї (дитини), тобто дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього;
- економічне насильство — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу, їжі та іншого майна або коштів.
Таким чином, насилля в родині — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного спрямування одного члена сім’ї (в даному випадку — батьків) по відношенню до іншого члена сім’ї (дитини) як людини, громадянина, що завдають моральної шкоди, а також шкодять фізичному та психічному здоров’ю. Насилля, пережите дитиною в родині, не лише негативно впливає на психічний розвиток, але і торкається усіх рівнів функціонування (фізіологічного, особистісного, міжособистісного) І може призвести до стійких особистісних змін, які перешкоджають здатності дитини реалізувати себе в майбутньому, призводять до соціальної дезадаптації дитини.
Так насилля може сприяти формуванню специфічних сімейних відносин та особливих життєвих сценаріїв. В дослідженнях психологічних історій життя людей, які жорстоко поводяться зі своїми дітьми, дуже часто прослідковується власний досвід насилля в дитинстві.
У конфліктній сім’ї дитина постійно перебуває у несприятливому психологічному мікрокліматі, у стані тривоги. За таких умов у неї формуються дефекти характеру і морального розвитку, підвищена збудливість, страх, тривожність. Це позначається на її успішності, поведінці, ставленні до громадської діяльності, оскільки вона не має позитивного досвіду і прикладу співпраці, у неї не сформовані доброта, гуманізм, альтруїзм, а навпаки, прогресують агресивність, озлобленість, образливість, замкненість, ненависть до оточуючих, невпевненість. Дитина з такої сім’ї з недовірою ставиться до старших, не вірить у можливість нормальних, дружніх стосунків між людьми, у неї не сформований позитивний досвід спілкування з оточуючими. Тобто дитина передчасно розчаровується у людських взаєминах взагалі і не набуває позитивного досвіду співіснування І кооперації в соціумі, вкрай необхідних для нормального життя. Тому кожна неблагополучна сім’я породжує неблагополучне дитинство, збільшує кількість дітей з девіантною поведінкою.
Діти в неблагополучних сім’ях позбавлені уваги і турботи з боку батьків, часто голодні і змушені жебракувати. Саме такі сім’ї є головним джерелом поповнення кількості соціальних сиріт в Україні. Сім’я має зберегти і відновити свій статус як головної ланки у вихованні дитини, забезпечити належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку дитини. Разом з тим, сім’я сама потребує як матеріальної, так і психолого-педагогічної, допомоги.
Сирітство, дитяча безпритульність, жебратство, здійснення насилля -це наслідок недостатньої уваги суспільства до соціальних проблем сімей з дітьми.
У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв`язання залежить не тільки від сім`ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які сприяють соціалізації, беруть участь у вихованні, задоволенні потреб, соціального захисту дітей.
Саме на центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді покладено важливу роль щодо здійснення соціального супроводу неблагополучних сімей, попередження насильства в сім`ї, захисту прав дітей. Розроблена комплексна реабілітаційна система допомоги дітям — жертвам несприятливих умов соціалізації, а також їхнім батькам з метою корекції сімейних відносин та методів виховання.
Соціальний супровід сімей, які перебувають у кризовому стані — це вид соціальної роботи, який передбачає здійснення соціальними працівниками за участю зацікавлених організацій системи комплексних заходів тривалої допомоги сім`ям з метою їхнього збереження , відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім`ї у родині і прав сім `ї у суспільстві через створення умов для цього у суспільстві та сім `ї.