Кожен із нас мріє доживати свій вік в колі рідних та близьких людей: дітей та онуків, які не залишать на самоті, вислухають. Але життя не завжди складається так, як ми того бажаємо і як мріяли свого часу. Сьогодні величезна кількість людей похилого віку доживають свої дні на самоті. Дивлячись на них, мимоволі, задаєшся питанням — а що чекає мене в старості? Дуже сумно визнавати, що ти віддав 38 років свого життя школі, виховав дітей, а зараз ти лишився на самоті зі своїми думками. Саме в таку ситуацію потрапила ізюмчанка Коновалова Раїса Олександрівна.
Допомогти колишній вчительці відгукнулися всі соціальні служби нашої громади: Управління соціального захисту населення, Ізюмський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Ізюмський Центр соціальної згуртованості «Карітас Харків» та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), відвідали Раїсу Олександрівну, надали гуманітарну допомогу, консультативний супровід, моральну та психологічну підтримку. Турбота про людей похилого віку – справа усього суспільства, адже саме літні люди зберегли для нас найкращі національні традиції, навчили долати труднощі, бути наполегливими і толерантними. На долю цього покоління випало чимало випробувань, болю і втрат, проте вони зуміли зберегти і пронести через життя почуття гідності, віри і любові.