Небезпечний флешмоб відомої соціальної мережі призвів до дуже невтішних наслідків для школярів у різних містах України. Чи не щороку ми стикаємося з чисельними різновидами сумнівних розваг для молоді. Тож варто прискіпливо розібратися в цьому. Хто вони, ці діти, які так легко потрапляють на маніпулятивний гачок потужних злочинних синдикатів, котрі розробляють і запускають небезпечні нібито віртуальні забавки?
Перш за все це ті, хто має доступ (часто необмежений) до інтернет-контенту. Це також переважно діти з сімей, де батьківська контролююча функція або відсутня взагалі, або ж недостатня. Також це дитина із сім’ї, де відсутня здорова психологічна атмосфера. Проблема відходу дитини у віртуальний світ – це відповідальність батьків, педагогів. Такою є реакція підлітків, учнів на непотрібність та відсутність розуміння, це так дитина тікає від вас, від ваших стосунків у сім’ї.
Є й інша крайність в сучасних сім’ях. Якщо ви думаєте, що заженете дитину на безліч гуртків і вона не потягнеться до віртуального світу – це не так. Дитині потрібна емоційність батьків, а не їхні примарні обіцянки майбутнього успіху та виснажливих перевантажень.
Комп’ютерні ігри у неповнолітніх викликають залежність в 12-19% випадках. Залежність може виникнути через комп’ютерні ігри будь-якого змісту, але найбільш небезпечними в цьому сенсі визнані «масові рольові онлайн ігри для багатьох користувачів» (англ. Massively multiplayer online role-playing game, MMORPG). Сюди ж віднесемо світ віртуальних квестів, флешмобів, віртуальних субкультур тощо.
Дитяча комп’ютерна залежність, дуже і дуже складно лікується (дехто з фахівців кажуть, що взагалі не лікується).
Надмірне захоплення дитиною комп’ютерними іграми (доведено) призводить до виникнення аутоагресії – це активність, спрямована на завдання шкоди собі. Приміром, це може бути – самоприниження, завдання собі ушкоджень, самогубство, пияцтво, наркоманія, ризикована сексуальна поведінка інші асоціальні прояви. Надмірне захоплення комп’ютерними іграми, гаджетами також призводить до замкненості та неможливості нормальної соціалізації дитини (їй складно знаходити спільну мову з оточуючими, дружити, любити, мати ділові стосунки, навчатися, розвивати свої інші здібності і таланти).
Чи всі комп’ютерні ігри зло? Звичайно, що ні. Є розвиваючі, освітні корисні ігри. Але щоб в цьому розібратися, варто навчитись критично мислити і не піддаватись на маніпулятивні техніки, приховану рекламу та відверте шантажування зацікавлених осіб світу віртуальних розваг.